укррус
Iншi серiали на Iнтерi
fashion house
"Гонка за щастям" Ксен╕╖ Ха╖рово╖
субота, 03 березня 2007, в 00:34

У новому сер╕ал╕ "Гонка за щастям" у Ксен╕╖ Ха╕рово╖ - неоднозначний образ. Спочатку у сценар╕╖ ╖╖ геро╖н╕ Ларис╕ Дронов╕й в╕дводилася роль негативного персонажа - меркантильно╖ ж╕нки, яка в╕дправля╓ хворого чолов╕ка-гонщика на трасу заради призових грошей. Актриса, звичайно, могла з╕грати класичну злод╕йку. Але Ксен╕я впевнена, що нема╓ поганих та добрих людей. Тому свою геро╖ню вона палко захища╓ та виправдову╓.

- Я думаю, Лариса Дронова - звичайна ж╕нка, - говорить Ксен╕я Ха╕рова. - Вона хоче простого ж╕ночого щастя. Вона хоче родину та сильного чолов╕ка поруч. Адже вона сама - сильна. При цьому розумна та гарна. Тому оточення вважа╓ ╖╖ стервом. Так, у сценар╕╖ образ Лариси був "прописаний" як негативний. ╤ я, як могла, "олюднювала" свою геро╖ню, виправдовувала ╖╖. Я категорично проти розд╕лення людей на поганих та добрих. Будь-яка людина може потрапити до складних житт╓вих обставин. ╤ нев╕домо, як вона буде поводитися.

- А Вам не хот╕лося з╕грати позитивну роль? Наприклад, у цьому сер╕ал╕ "Гонка за щастям" ╓ геро╖ня Юля - л╕кар автодрому, шляхетна д╕вчина, яка намага╓ться вил╕кувати гонщика Дронова. Напевно, грати позитивну геро╖ню при╓мн╕ше?

- Юл╕я Керн - дуже ц╕кава та глибока роль. Принаймн╕, вона так прописана. Це роль з великим д╕апазоном акторських можливостей. ╤ я, звичайно, була би щаслива з╕грати таку геро╖ню. Це щодо профес╕╖, але з точки зору житт╓вих позиц╕й - Юл╕я не така вже позитивна! Вона втруча╓ться у чуже життя та розбива╓ родину п╕д маскою порядност╕ та шляхетност╕. А взагал╕, режисери част╕ше бачили у мен╕ характерну актрису. Пам'ятаю, коли я т╕льки-но вступала до театрального ╕нституту, я п╕дготувала для ╕спит╕в л╕ричну програму в дус╕ Наташ╕ Ростово╖. Але ╢вген Миколайович Лазар╓в (саме на його курс я збиралася вступати) "запоров" ╖╖ одразу.

- А Ваша мама, в╕дома актриса Валентина Тализ╕на, х╕ба не допомогла Вам з╕ вступом?

- Ну що Ви. Для не╖ мо╓ р╕шення вступати до театрального ╕нституту взагал╕ стало неспод╕ванкою. Так, я з дитинства "варилася" в акторськ╕й атмосфер╕, у шк╕льн╕ роки нав╕ть в╕дв╕дувала театральний гурток. Але вступати планувала до ╤нЯзу. Та пот╕м зрозум╕ла, що для мене це нудно. Взагал╕, р╕шення вступати до театрального я зробила останньо╖ мит╕. Дякую мам╕, вона допомогла мен╕ п╕дготувати програму вступних ╕спит╕в. Саме ту, в дус╕ Наташ╕ Ростово╖. А коли ╢вген Миколайович ╖╖ розкритикував, мама в╕двела мене до чудового педагога Володимира Горд╓╓ва. ╤ ми з ним за чотири дн╕ зм╕нили всю програму! На вступних ╕спитах я читала пушк╕нських "Циган╕в" та уривок з пов╕ст╕ Чехова "В овраге" - про те, як немовля через спадок облили окропом... Так що з образом л╕рично╖ геро╖н╕ в мене не склалося з самого початку.

- Скаж╕ть, Ваша профес╕я не заважа╓ Вам в особистому житт╕? Адже робота в театр╕, зйомки в к╕но формують дуже напружений робочий граф╕к...

- В мене на першому м╕сц╕ - моя родина. Я не працюю п╕зно ввечер╕ (окр╕м вистав) ╕ н╕коли не ╖ду з Москви надовго. В мене ╓ чолов╕к (в╕н н╕як не пов'язаний з театром чи к╕но╕ндустр╕╓ю), ╓ семир╕чна донька Настя. Я ╖х дуже ц╕ную. Сп╕лкування з ними для мене важлив╕ше за ефемерний св╕т мо╖х ролей.

- А якщо би Вам раптом запропонували роль Вашо╖ мр╕╖, а чолов╕к висловився проти зйомки? Що би Ви обрали?

- По сут╕, це теж саме, що запитати в дитини, кого вона б╕льше любить - тата чи маму. Але для ж╕нки все-таки, напевно, головне - це родина та тил. Але все одно я проти "кл╕тки" та за компром╕си. Шлюб - це влаштування на роботу, ╕ не можна цього забувати!

╢вген╕я Скрипниченко